Як козаки зупиняли кровотечу

Советы и подсказки на все случаи жизни



На этом блоге, вы узнаете о том как монетизировать твиттер. В частности как зарабатывать на сервисах blogun.ru, seozavr.ru, clientos.ru, twite.ru. Здесь же, обзоры полезных сервисов и программ.

Оглавление:

Расскажу об интересных и новых партнерских программах, и еще целый ряд различных полезных советов из различных областей жизни.

Страницы

Поиск

Как и чем лечились запорожские казаки!

Подобными шутниками, готовыми с улыбкой на запеченных кровью устах побеждать любую боль, гордилось все братство. О них складывались легенды. Как и про тех, кто и на поле боя, и дома на Сечи мог облегчить страдания раненому товарищу, кто владел секретами лечения ран, передавшимися им от предков.

Для остановки кровотечения они использовали все, что оказывалось под рукой: сахар, мед, табак, сажу, пережеванный хлеб.

Порезы хорошенько присыпали солью, считая, что она хоть и печет сначала, способствует заживлению ран. Так же для заживления раны они могли приложить к больному месту растертую со слюной землю. Это давний, испытанный воинами разных народов способ. По мнению казацких врачей, земля «забирает очень быстро всю боль, и не позволяет ране загноиться».



Так же казацкие врачи использовали различные травы. К нарывам, ожогам прикладывали листы подорожника, лопуха, мяты, делали примочки с ромашки, старые раны присыпали порошком с корневища лепехи болотной, которую, кстати, в народе называют «татарским зельем». Запорожские казаки использовали это растение для обеззараживания воды в источниках. Корень ее жевали во время эпидемии тифа и холеры. Давним проверенным кровоостанавливающим средством был тысячелистник, который в народе называли «кровавником». Чаще всего рану заливали соком свежего тысячелистника или просто прикладывали к ней размятые листья растения.

Огнестрельные раны нередко после промывания чистой воды из источника закладывали свиным салом или мозгом только что убитого животного.

Использовали запорожские целители так же и водку, которую, кстати, брали в поход только из медицинских нужд.

Так от лихорадки они использовали водку с пеплом или порохом из ружья. На основе водки готовились разные настои, которыми промывали свежие и гнойные раны.

Много есть цветов на свете, но каждый по своему красив как и пеларгония королевская имеет свое очарование.



Источник: http://minenkos.blogspot.ru/2012/12/blog-post_8720.html

Древние ритуалы казаков — характерников

Пуля не берет казака, и сабля не рубит, ибо знает он тайную науку — «Казачий СПАС». Казаки, в совершенстве владеющие СПАСом, назывались характерники. Основой этой науки были, с одной стороны — слова, заговор, молитва, секретное обучение. «Казак» — слово тюркского происхождения, в переводе означает «свободный человек, легко вооруженный воин, владеющий особой наукой ведения боя».

По легендам, они могли разгонять облака и вызывать грозу, оборачиваться в животных и «переливаться» в речку, выходить сухими из воды и мокрыми из пламени: А еще им по силам было заговаривать раны и даже ставить на ноги мертвецов! Заговаривали пули врагов. Владели характерники и тем, что сейчас именуется гипнозом. В старые времена это называли «отвесть глаз». Например, забавы ради заглянув в шинок, такой казак мог не только не заплатить за выпитую чарку, но еще и уйти со сдачей с якобы заплаченных денег. Нередко казаков-магов называли также «галдовниками» (от украинского «галдовать» — колдовать) и «заморочниками», потому что они умели напускать на людей «морок» (туман и сон).

  • Добавить комментарий
  • 2 комментария

Android

Выбрать язык Текущая версия v.218



Козаки-характерники — хранителі нашого роду

Серед запорізького козацтва існувало таємниче, овіяне легендами явище — характерництво. Навіть у наш час в українському селі десь та й почуєш: «З ним не заводься. Він характерник. » Але зараз такі слова давно вже стали рідкістю. Як говориться — «перевелася земля наша . » Втім, я поспішила з таким визначенням. Як у старовину, так і зараз справжні відуни ніколи не афішують про свої здібності. Їм це не потрібно. Вони завжди відчувають людину, яка потребує їхньої допомоги. Вони самі вирішували і, мабуть, вирішують зараз, до кого поспішити на допомогу.

Що ми сьогодні знаємо про цих загдкових січовиків? Відомо, що їх ще в народі називали галдовниками, химородниками. Різниця в назвах залежала від напрямків діяльності козака а також від його майстерності, рівня його підготовки. І, хоча існує думка, що серед них не було жінок, насправді — це не зовсім так. За часів Київської Русі жінок-характерниць називали терміном «поляниця». У військовому мистецтві вони ні в чому не поступалися чоловікам, зате вміли багато такого, що було недоступно звичайному воїну.

Як ставали характерниками?

Ними ставали козаки, які, за сучасним визначенням, володіли екстрасенсорними і паранормальними здібностями : телепатією, яснобаченням, здатністю до гіпнотичного впливу. Існує чимало легенд про те, що вони володіли до того ж і здатністю до подорожей у Наві, тобто — до подорожей у паралельному та потойбічному світах. За переказами, їх готували з дитячого віку. Мабуть, досвідчені галдовники могли розрізняти з пелюшок юне дарування. Хлопчик на довгі роки ставав спочатку джурою (служкою) у старшого бійця-химородника. Але слово «служка» не передає точного значення обов’язків такого хлопчика. Хлопчик поруч з учителем осягав премудрості древніх знань. Учитель передавав учневі ті знання, якими сам був навчений. Процес навчання розтягувався на багато років і був системою психофізичної підготовки, яка включала в себе магічні ритуали, а також обов’язкове навчання військовому ремеслу і мистецтву.

Які функції козацькі маги виконували у війську?

Насамперед, і, що дуже важливо, вони були радниками козацької старшини, біда тільки в тому, що та будучи за природою своєю, свавільною — не дуже часто прислухалася до мудрих порад віщунів. Найбільш часто останні виступали в ролі знахарів, виконуючи функції як швидкої допомоги на полі бою, так і подальшого лікарського супроводу, оскільки в військових загонах лікарів, як таких, не було. У козацькій медицині характерниками широко використовувалося лікування землею. Землю загортали в павутину, і вона миттєво зупиняла кровотечу. Але в цьому лікуванні теж були свої секрети. Самолікування загрожує зараженням крові. У колишні часи Дике Поле Січі було під енергетичним захистом порогів Дніпра. Вода, проходячи через пороги, несла потужну енергетику, вона очищала козаків. Тепер ці місця запиті Каховським водосховищем, там стоїть Запорізька атомна електростанція, на Нікопольщині відкритим способом видобуваються марганцеві руди. Земля козацтва перетворилася на зону екологічного лиха. Козацькі медики застосовували фіто- і ароматерапію. Козаки курили лікарські трави в колисках. Наприклад, полин допомагав заспокоїти нерви, покращував гостроту зору. Коли випадала роса, козаки лежали на галявинах, де росли трави. Лікували «водою-залізницею»: брали іржаве залізо, розжарювали його на багатті і опускали у воду. Так виходила вода, яку пили від анемії. Застосовувалося лікування камінням, на них настоювали трави. Використовували і такий рецепт: змішували горілку з порохом і обробляли рани. У козака-характерника завжди з собою були підкова і люлька. Він знав, як розслабляти і качати м’язи за допомогою підкови. «Щоб вилікувати пораненого, його спочатку звільняли від душ убитих».

Також характерниками були неперевершені бійці і розвідники.



Спеціально навчені в часи запорізького козацтва становили загони пластунів, свого роду спецназ того часу, традиції якого збереглися і після депортації запорожців на Кубань. Навіть звичайний козак — «це не тільки гопак», а людина вільна по духу, до того ж озброєний, підкорятися випадковим людям було не в його правилах. Літописи, а також билинний епос із глибини століть яскраво свідчать, що язичницькі вірування пронизували усе життя наших предків у всіх соціальних прошарках. Не виключенням були і козаки.

Характерник — кшатрій чи брахман?

Відомо тільки, що волхви стояли найближче до жерців, які постійно служили вівтарям Богів, підтримуючи вічний вогонь і охороняючи спокій нашого народу. Швидше за все, екстрасенси із Січі ведуть свій родовід від давньоруських жерців, які берегли тисячолітню культуру, охороняючи від ворогів. Але тут доречно поставити запитання — то хто ж все таки вони: воїни-кшатрії чи брахмани-волхви?

З того, що нам на сьогодні відомо про характерників, ми знаємо, що вони володіли не тільки чудовим знанням магічних ритуалів і замовлянь, практичним застосуванням прийомів екстрасенсорного впливу на противника, але й проходили бездоганну школу бойових мистецтв (гопак, спас, триглав), володіли багатьма видами зброї, мали велику внутрішню і зовнішню силу — в силу чого його можна з повним правам вважати їх і волхвами, і воїнами. Таким чином, характерник — унікальна постать на той час. І, як будь-який чарівник, він не міг померти, не передавши свій Дар Відання хоча б одному наступникові, завдяки чому ці знання і збереглися до наших днів.

Козаки-характерники були обраними воїнами, елітою війська. Могли наводити різну ману на своїх ворогів. Що таке мана? Це коли в реальному житті люди починають бачити нереальні образи. Наприклад, в історії були зафіксовані такі випадки. Наприклад, женуться ляхи і ніде сховатися, тоді козаки-характерники ставлять серед поля списи по колу і зусиллям волі і духу входять в особливий психоенергетичний стан, коли їх намір стає дійсністю. І ляхи бачать серед поля дубовий гай. Зупиняються і повертаються назад. Це і є Мана. Такі ірраціональні речі не раз рятували козаків від ворогів. Кажуть, після таких зусиль козаки могли три доби поспіль спати, таким чином відновлюючи сили.

Характерниками були відомі козацькі ватажки

Козацькі полководці Северин (Семерій) Наливайко, Петро Сагайдачний, Іван Богун, Максим Кривоніс, Іван Сірко, Іван Золотаренко, Семен Палій, Максим Залізняк та багато інших — належать до характерників.



Існує легенда, що кошовий Війська Запорозького Низового Іван Сірко заповідав по своїй смерті відрубати і засушити його праву руку і завжди брати її з собою в козацькі походи. Перемога гарантована. Нова легенда стверджує, що і в наш час цю руку шукають «зацікавлені кола».

З військових подвигів химородників в давні часи відомі їхні атаки на війська Перського царя Дарія, який мав необережність вторгнутися в наші землі зі своїм величезним військом. П’ятірки оголених по пояс воїнів, стоячи на конях, прорубували проходи крізь тісні ряди персів, розгорталися, прорубувалися знову, скакали в степ, а перси не могли з ними нічого зробити. Це був один із прийомів тиску на ворога, його деморалізації. Серед звичайних запорожців тривав такий кураж і в часи вогнепальної зброї, що несло невиправдані жертви. Існували індивідуальні практики по навіюванню супротивнику потрібного собі уявлення: ставати невидимими, незрозумілими ворогові.

Занепад характерництва

Існує думка, що занепад характерництва був ще одним з чинників занепаду і самого козацтва. А занепало воно через християнізацію Запорозької Січі і загалом негативне ставлення церкви до воїнів-екстрасенсів. У козаків був надзвичайно сильний зв’язок з потужним дохристиянським егрегором (психофізичним полем), який створювався протягом багатьох тисячоліть нашим народом. Через втрату зв’язку зі своїм егрегором, через вплив чужої, не властивої нашому народу духовності, була втрачена вища сила, віра і оптимізм, духовний стержень. З прийняттям Володимира християнства, який дуже любив велич, розпочалося масове винищення служителів язичницького культу, вони змушені були піти в підпілля, в броди і ліси (ті ж самі утікачі бродники), створивши фактично таємний орден, який проіснував протягом усіх наступних поколінь, часто-густо приймаючи личину або козаків-характерників, або знахарів-мольфарів, віщунів, астрологів, зрештою сьогодні — екстрасенсів, сенситивів. Щоб возвеличити віру Христову і представити світові язичницький світ в сірих барвах примітивізму, робилося все можливе для знищення літописної спадщини як нашого, так і інших європейських народів. Саме тому маємо досить бідну відображену на папері історію. Однак, те, що залишилося — маємо дякувати язичникам. Історичні думи та билини, українська міфологія — усі вони дохристиянського походження і сприяють збереженню в народі пам’яті про своє коріння, своє походження.Власне, увесь український фольклор просякнутий язичницьким світоглядом.

Легенди про козаків-характерників

Козак-характерник завжди відрізнявся дивакуватим, упертим характером, був «з родзинкою», захопленим чимось незвичайним (тими ж пошуками скарбів). З ним пов’язано безліч таємничих і чудесних історій. Серед них є чимало й таких, в яких йдеться про скарби. Козацькі маги самі ховали їх (недарма одна з плавневих річок у них називалася Скарбною), самі і вміли знаходити скарби, заховані іншими. Знаходили по вогням, що раптом спалахували перед ними на узбіччях доріг, по туманних клубах над курганами, по зірках, що падали в чорні яри, і ще по безлічі інших прикмет. Козаки-характерники багато вміли: і клади знаходити, і рани заговорювати, і мертвих на ноги ставити, і ядра полами жупанів ловити на льоту, і сухими з води виходити, і в мить ока переноситися з одного краю степу в інший. «Запорожці були лицарями і великими характерниками, — згадували про козаків жителі придніпровських сіл. — Куля їх не брала; на Дніпрі, бувало, простелили повсть і йдуть. Катерина хотіла підвести їх під свою владу, а вони не захотіли. Щоб показати силу, кинули повсть на морі, взяли землю в чоботи, горілки в баклаги — і вирушили до Туреччини. Пливуть собі та співають».

Багато легенд і переказів побутувало в народі про окремих галдовників. Про них чубаті діди розповідали жваво, з подробицями (характерними!), ніби йшлося про їхніх близьких родичів: «На Великому Лузі ще при запорожцях жив химородник Фесько. Його дуже боялися і слухалися козаки. Ось, бувало, лежить чоловік, а він ріже чорну редьку. Як тільки пустить редька білий сік — людині стане погано, як сік почорніє — людина помирає. Він тоді начаклує, що редька вбере в себе сік чорний, а пустить білий — і людина оживає. Серед характерників були ті, які жили більше ста років на світі. Парадоксальний факт: незважаючи на те, що на Січ не допускалися жінки, вони зустрічалися серед військових магів-характерників. У виявленому нещодавно похованні з восьми характерників були дві жінки. Відомо, як козак-характерник Іван Богун провів вночі військо через польський табір і жодна собака не загавкала. Щоб себе захистити, козаки захищали свій табір списами, і противник, приймаючи їх за зарості очерету, проходив мимо. Характерники виготовляли «крики»: брали очерети, занурювали їх у воду і віск, потім кричали на них. Віск запам’ятовував крик. Такі очерети розкидали по степу. Наступаючи на них, ворожий кінь кричав, і козак на вахті чув його.

— Культурно-історичний портал «Спадщина Предків»

Источник: http://spadok.org.ua/charakternytstvo/charakternyky-odvichni-chranyteli-kozatskogo-rodu

Чим лікувалися козаки

Їм буде цікаво почитати!

Їм буде цікаво почитати!

Їм буде цікаво почитати!



Їм буде цікаво почитати!

Їм буде цікаво почитати!

Цікавий матеріал про те, як і чим лікувалися степові лицарі України. Традиційним є побажання: “Козацького тобі здоров’я!”. І справді, про здоров’я і незвичайні фізичні можливості наших предків ходять легенди.

Кажуть, що к озаки ніколи не хворіли “рядовими” недугами , а лікувалися хіба що від ран та після перебування у полоні. Проте, на війні, як на війні! Ніхто із запорізьких козаків, навіть якщо безпосередньо не брав участі в бойових діях, не був застрахований від вогнепальних ран, опіків, переломів. «Терпи, козаче, горе – будеш мед пити», – говорили запорожці. Вміння терпіти не тільки душевну, але і фізичну біль високо цінувалося у козаків. Говорили: «боляче, коли шкіру з живої людини знімають, а це як комарик вкусив!».

Козацькі лікарі знали багато заговорів. Про них складалися легенди. Як і про тих, хто і на полі бою, так і про тих, хто вдома на Січі міг полегшити страждання пораненому товаришеві, хто володів секретами лікування ран, переданими їм від предків. Відомо, що клітина володіє певним рівнем свідомості і реагує на слова.



Широко застосовувалось лікування землею , яку обмотували павутиною, і вона зупиняла кровотечу. Але тут були свої секрети. Для нас це загрожувало б зараженням крові. Кажуть, що у давні часи дике поле Січі було під енергетичним захистом порогів Дніпра. Вода, яка проходила через пороги, несла потужну енергетику, очищала довкілля, людей.

Для зупинки кровотечі козаки використовували все, що опинялося під рукою : цукор, мед, тютюн, сажу, пережований хліб. Рану ретельно присипали сіллю, вважаючи, що вона хоч і пече спочатку, але сприяє загоєнню. Так само для загоєння рани вони могли прикласти до хворого місця розтерту із слиною землю. Це давній, випробуваний воїнами різних народів спосіб. На думку козацьких лікарів, земля «забирає дуже швидко всю біль, і недозволяє рані загноїтися». Так само козацькі лікарі використовували різні трави . До наривів та опіків прикладали листки подорожника, лопуха, м’яти, робили примочки з ромашки, старі рани присипали порошком з кореневища болотної лепехи, яку, до речі, в народі називають «татарським зіллям». Запорізькі козаки використовували цю рослину для знезараження води в джерелах. Корінь її жували під час епідемії тифу і холери.

Також давнім перевіреним засобом здатним зупинити кровотечу був деревій. Найчастіше рану заливали соком свіжого деревію або просто прикладали до неї розім’яті листя рослини.

Вогнепальні рани нерідко після промивання чистою водою з джерела закладали свинячим салом або мозком щойно вбитої тварини.

Використовували запорізькі цілителі так само і горілку , яку, до речі, брали в похід тільки з медичних потреб . Так від лихоманки вони використовували горілку з попелом або порохом з рушниці. На основі горілки готувалися різні настої, якими промивали свіжі та гнійні рани. Лікарські трави козаки курили у люльках. Полин допомагав заспокоювати нерви, поліпшував гостроту зору. Лікувались наші предки росою, яка випадала на трави. Застосовували лікування камінням. Кілька козацьких рецептів збереглось до наших днів. При знесиленні після довгих походів, після важких поранень козаки застосовували у рівних частинах траву конюшини і листки щавлю. Їх сушили на сонці з 11-ої до 12-ої години дня впродовж двадцяти хвилин.



Три пригорщі заливали 1,5—2 літрами води, доводили до кипіння і настоювали впродовж 2—3 годин. Пили настій теплим тричі на день. Додавала сил, заспокоювала дика ромашка: дрібку висушених квіток заливали чашкою гарячої “мідної” води, настоювали півгодини.

Щоб приготувати “мідну” або “залізну” воду, у кип’яток клали залізні або мідні ошурки, настоювали, поки вода не охолоне. При варикозному розширенні вен брали дрібну рибу, чистили її, дрібно різали і варили до однорідної маси. Потім додавали ложку риб’ячої крові, усе перемішували і клали на ногу компрес на ніч. Привертає увагу те, що секрет козацької медицини криється у єдності людини й природи. Так, перед тим, як зібрати трави для лікування, травник розмовляв з кожною рослиною, просив допомоги у неї. Козаки спали на траві, від землі брали силу. При приготуванні ліків тричі читали “Отче наш”.

До нас дійшли записи Гійома Левассера де Боплана (бл. 1600—1673), французького інженера, військового картографа, який з початку 1630-х до 1648 р.перебував на польській службі на території України. Він активно мандрував Україною, що дало йому змогу чудово ознайомитися з топографією, етнографією, побутом і положенням України, найближчих до неї місцевостей, а також скласти про це цікаві замітки .

«Оскільки ми ведемо мову про наших русинів, або козаків, розповімо, що нам відомо про те, як вони чинять за деяких обставин та оказій. Я бачив козаків, хворих на лихоманку, які, щоб одужати, не вживали нічого іншого, окрім півзаряду гарматного пороху : розвівши його навпіл з горілкою, усе добре розмішували і випивали, а потім лягали спати, щоб уранці прокинутися цілком здоровими. У мене був візник, який не раз це робив і одужував завдяки цим лікам, про які не здогадуються ні лікарі, ні аптекарі. Я бачив також, як інші брали попіл і змішували його з горілкою, як говорилося вище, і випивали з таким же результатом. Теж неодноразово я бачив, як вони, поранені стрілою, перебуваючи далеко від хірургів, перев’язували себе жменею землі, замішаною в долоні з дещицею власної слини, і це заліковувало так добре, як найкращий бальзам. Це свідчить, що у цій землі, як і будь-де, побутує дотепна винахідливість. Пригадую, як одного разу я зустрів на річці Самарі козака, котрий варив рибу у дерев’яному цеберку (яке поляки і козаки чіпляють позад луки до сідла, щоб напувати коней). Для цього він розпікав на вогні гальку, а потім кидав її на дно [цеберка], повторюючи це доти, доки вода не закипіла і риба не зварилася. На перший погляд така вигадка здається примітивною, однак вона не позбавлена глузду.

Я нагадав, що перед цим говорив про одну хворобу, яку вони називають гостець і на яку хворіють. Тут буде доречним сказати про неї кілька слів. Хворі на цю недугу (яку французи називають «ковтун») протягом року не володіють жодним органом, немов паралітики, відчуваючи такі сильні болі в усіх нервах, що безперервно кричать. Коли мине рік, якоїсь ночі у них так сильно пітніє голова, що вранці усе волосся виявляється склеєним в одне широке пасмо, схоже на хвіст тріски. З цієї миті хворий відчуває велике полегшення, а через кілька днів одужує і почуває себе здоровішим, ніж будь-коли, якби не гидке на вигляд волосся, яке не можна розчесати. А якби хотів його зрізати, то рідина, що виділяється через пори волосся, через два дні потрапила б на очі і хворий осліп би. Вони вважають цю хворобу невиліковною, я ж кількох з успіхом вилікував, доглядаючи їх так, як у Франції лікують сифілітиків. Дехто, відчувши, що вражений цією недугою, проводить певний час у чужих землях, щоб змінити повітря, що дійсно сприяє повільному одужанню. А взагалі ця хвороба не передається, якщо пити з тієї ж посудини, але є заразною, коли мужчина спить із жінкою, що нею вражена; чоловік передає її своїй дружині, дружина чоловікові. Лікарі розрізняють чоловічу і жіночу хвороби. Кажуть також, що старі баби , як вони називають літніх жінок, отруюють людей і передають їм цю недугу, даючи їсти якісь короваї хліба, а інші — через запах гарячої води. Мозок того, хто вдихнув таку пару, вражається, і незабаром він захворює. Трапляються і діти, які народжуються із зліпленим волоссям, але це сприятливий знак, бо коли вони підростають, волосся розклеюється, а діти пізніше уже не піддатливі на захворювання цією недугою»



Коментарі:

Шукайте найкращі тури та гідів для файного відпочинку в Кам'янці-Подільському. Екскурсії та тури в Хотин, Бакоту, Кривче, Нирків, Заліщики, Богит

Усі права захищені © 2017 «Портал Таємна Січ» All Rights Reserved.

Источник: http://kampot.org.ua/index.php?newsid=1982

ЧИМ ЛІКУВАЛИСЬ КОЗАКИ?

Традиційним є побажання: “Козацького тобі здоров’я!”. І справді, про здоров’я і незвичайні фізичні можливості наших предків ходять легенди.

Козацькі лікарі знали багато заговорів. Відомо, що клітина володіє певним рівнем свідомості і реагує на слова. Широко застосовувалось лікування землею, яку обмотували павутиною, і вона зупиняла кровотечу. Але тут були свої секрети. Для нас це загрожувало б зараженням крові. Кажуть, що у давні часи дике поле Січі було під енергетичним захистом порогів Дніпра. Вода, яка проходила через пороги, несла потужну енергетику, очищала довкілля, людей.

Лікарські трави козаки курили у люльках. Полин допомагав заспокоювати нерви, поліпшував гостроту зору. Лікувались наші предки росою, яка випадала на трави. Застосовували лікування камінням.



Кілька козацьких рецептів збереглось до наших днів. При знесиленні після довгих походів, після важких поранень козаки застосовували у рівних частинах траву конюшини і листки щавлю. Їх сушили на сонці з 11-ої до 12-ої години дня впродовж двадцяти хвилин. Три пригорщі заливали 1,5—2 літрами води, доводили до кипіння і настоювали впродовж 2—3 годин. Пили настій теплим тричі на день.

Додавала сил, заспокоювала дика ромашка: дрібку висушених квіток заливали чашкою гарячої “мідної” води, настоювали півгодини. Щоб приготувати “мідну” або “залізну” воду, у кип’яток клали залізні або мідні ошурки, настоювали, поки вода не охолоне.

При варикозному розширенні вен брали дрібну рибу, чистили її, дрібно різали і варили до однорідної маси. Потім додавали ложку риб’ячої крові, усе перемішували і клали на ногу компрес на ніч.

Ці рецепти оприлюднив через газету “Факты” історик Григорій Фудим. Привертає увагу те, що секрет козацької медицини криється у єдності людини й природи. Так, перед тим, як зібрати трави для лікування, травник розмовляв з кожною рослиною, просив допомоги у неї. Козаки спали на траві, від землі брали силу. При приготуванні ліків тричі читали “Отче наш”.

Розповісти друзям:

Радимо почитати:

Акція протесту в Берестечку дала перші результати

Торік на Волині щоденно виявляли 7 онкохворих

Порфирій ІВАНОВ: «Вмирати вміють усі, треба вчитись жити…»

Переможець шоу «Голос країни-1» влаштував скандал через гучне звинувачення (Відео)

Зіркова акторка про Путіна:«Не рухай гі…но — ​не буде смердіти» (Відео)

З Панського пагорба порушників видно на багато кілометрів

Перша стрічка:

Якби вже козла — ​полюбила маніяка! (Відео)

«Навряд чи воно буде краще. Хоча зараз — ​уже гірше нікуди…»

Порфирій ІВАНОВ: «Вмирати вміють усі, треба вчитись жити…»

Передрук або відтворення у будь-якій формі матеріалів, розміщених на інтернет-сторінці «Волинь-нова» volyn.com.ua, без письмової згоди видання заборонено.


Наша адреса: 43025, Луцьк, просп. Волі, 13

Головний редактор: Олександр Згоранець

Источник: http://www.volyn.com.ua/news/7269-chim-likuvalisb-kozaki.html

LiveInternetLiveInternet

-Рубрики

  • Ангелы (60)
  • Ароматерапия (14)
  • Актуально об ароматерапии (2)
  • Применение аромамасел (5)
  • Аудиокниги (14)
  • Благодарность (13)
  • Вебинар (6)
  • Вулканы (12)
  • Красота вулканов (видео) (3)
  • Вышивка крестом (13)
  • Дорамы, фильмы (524)
  • Духовная музыка (4)
  • Живопись (110)
  • Заработок в интернете (64)
  • Зодиакальные знаки (68)
  • Иконы (28)
  • Квартира (33)
  • интересные идеи (14)
  • интерьер (18)
  • ремонт (4)
  • Квиллинг (10)
  • Коллаж (60)
  • Красота (47)
  • Красота! Видео (48)
  • Мандала (20)
  • Мантра (30)
  • Медитации (97)
  • Мои медитации (55)
  • Мечты сбываются (33)
  • Мое видео (44)
  • Чакры (13)
  • Мои мысли (88)
  • Мудры (4)
  • Музыка души (185)
  • Напоминание (16)
  • Номерология (30)
  • Нужен совет (5)
  • Основы массажа (2)
  • ОШО (33)
  • Пожелания (158)
  • Полезные рецепты (16)
  • Помощь (20)
  • Притчи (58)
  • Прочитанные книги (52)
  • Психология (293)
  • Путешествия (399)
  • Загадочные страны (107)
  • Корея (23)
  • Япония (160)
  • Разное-интересное (131)
  • Рейки (47)
  • Симорон (19)
  • Славяне (3)
  • Словари (2)
  • Спасибо за совет (1)
  • Стихи для души (91)
  • Украина (140)
  • Ивано-Франковск (17)
  • Учим японский язык (71)
  • Фотографии (22)
  • Фразы мотивации (52)
  • Цитаты (480)
  • Corner with Love (6)
  • Вдохновение на каждый день (379)
  • Джо Витале (12)
  • Киосаки (1)
  • Робин Шарма (2)
  • Юмор (40)

-Музыка

-Поиск по дневнику

-Подписка по e-mail

-Статистика

Характерники — одвічні хранителі козацького роду

Характерники — одвічні хранителі козацького роду

Серед запорізького козацтва існувало таємниче, овіяне легендами явище — характерництво. Навіть у наш час в українському селі десь та й почуєш: "З ним не заводься. Він характерник. " Але зараз такі слова давно вже стали рідкістю. Як говориться — "перевелася земля наша . " Втім, я поспішила з таким визначенням. Як у старовину, так і зараз характерники ніколи не афішують про свої здібності. Їм це не потрібно. Вони завжди відчувають людину, яка потребує їхньої допомоги. Вони самі вирішували і, мабуть, вирішують зараз, до кого поспішити на допомогу.

Розповідь про Характерника — це, як правило, захоплююче і динамічне фентезі, яке ґрунтується на українській історії та міфології, котре має займати гідне місце серед легенд світу. Світ характерника — це дивний і загадковий світ, де переплітаються історичні реалії і вигадка, де співіснують характерники (козаки, які мали надприродні здібності — проходили крізь стіни, перетворювалися на звірів, уміли чути і бачити на великій відстані і т.д.) і демони, відьми, вовкулаки, русалки, — одним словом, Україна реальна і міфічна.

Що ми сьогодні знаємо про характерників. Відомо, що їх ще в народі називали галдовниками, химородниками. Різниця в назвах залежала від напрямків діяльності характерника, а також від його майстерності, рівня його підготовки. І, хоча існує думка, що серед характерників не було жінок, насправді — це не зовсім так. За часів Київської Русі жінок-характерниць називали терміном "поляниця". Відомо, що в охороні Великого князя київського Святослава Хороброго були тілоохоронцями ці загадкові жінки-амазонки, характерниці-"поляниці". У військовому мистецтві вони ні в чому не поступалися чоловікам, зате вміли багато такого, що було недоступно звичайному воїну-русичу.



Характерниками були козаки, які, за сучасним визначенням, володіли екстрасенсорними і паранормальними здібностями: телепатією, яснобаченням, здатністю до гіпнотичного впливу. Існує чимало легенд про те, що козаки-характерники володіли до того ж і здатністю до подорожей у Наві, тобто — до подорожей в потойбічному світі.

За переказами — козаків-характерників готували з дитячого віку. Мабуть, досвідчені характерники могли розрізняти з пелюшок юне дарування. Хлопчик на довгі роки ставав джурою (служкою) такого козака-характерника. Але слово "служка" не передає точного значення обов'язків такого хлопчика. Хлопчик поруч з учителем осягав премудрості древніх знань. Учитель передавав учневі ті знання, якими він сам був навчений своїм учителем. Процес навчання розтягувався на багато років і був системою психофізичної підготовки, яка включала в себе магічні ритуали, а також обов'язкове навчання військовому мистецтву.

Які ж функції належало виконувати козакам-характерникам у війську? Насамперед, і, що дуже важливо, вони були, радниками козацької старшини, біда тільки в тому, що козацька старшина, будучи за природою своєю, свавільною — не дуже часто прислухалася до мудрих порад характерників. Найбільш часто квзаки-характерники виступали в ролі знахарів, виконуючи функції як швидкої допомоги на полі бою, так і наступного лікарського супроводу, оскільки в козацьких загонах, в більшості своїй, лікарів, як таких не було. Характерники були неперевершеними бійцями, розвідниками. Спеціально навчені козаки в часи запорізького козацтва становили загони пластунів, свого роду спецназ того часу, традиції якого збереглися і після депортації запорожців на Кубань. Навіть звичайний козак — «це не тільки гопак», а людина вільна по духу, до того ж озброєний. Підкорятися випадковим людям було не в його правилах. Але й виставляти себе на сміх козаку не личило. Виходячи з козацького досвіду, він знав, що не виправдати довіри, якщо на нього покладаються, означало вірну загибель. А якщо мова йшла про козаків-характерників — вимоги завжди були значно жорсткіші. У першу чергу від його побратимів-характерників. Літописи, а також билинний епос із глибини століть яскраво свідчать, що вірування, нині зване язичницьким, пронизує все життя наших предків у всіх соціальних прошарках. До наших днів збереглися відомості про волхвів і волхвинь, відунів, віщунів і вещунок, відьмаків і відьом (від слова "відати"), чародіїв та чарівниць, знахарів і знахарок, ворожбитів і ворожок, зільників і зільниць, громників і громовиць . Зараз навіть складно розділити їх всіх по рангах.

Відомо тільки, що волхви стояли найближче до жерців, які постійно служили вівтарям Богів, підтримуючи вічний вогонь і охороняючи святині нашого народу. Швидше за все, козаки-характерники і ведуть свій родовід від жерців-волхвів, які стояли на сторожі рідних святинь. Але тут доречно поставити запитання — хто ж все таки характерники: вони жерці (браміни-волхви) чи воїни-кшатрії? Враховуючи індоарійське походження слов'ян, поділ ще в недалекому минулому населення України на касти (стани), можна було б стверджувати, що і характерник повинен належати до однієї і тільки однієї касти (стану). Але з того, що нам на сьогодні відомо про характерників, ми знаємо, що характерники володіли не тільки чудовим знанням магічних ритуалів, практичним застосуванням прийомів магічного впливу на противника, але й ще осягаючи ази характерництва, він проходив чудову школу бойових мистецтв, міг досконало володіти багатьма видами зброї, в силу чого його можна з повним правом зараховувати до стану воїнів-кшатріїв. На мій погляд, в піднятому мною питанні ще належить сказати своє вагоме слово як українським, так і російським етнографам, враховуючи поширення запорізького козацтва після депортації з Січі на землі Кубані та інші терени, які сьогодні входять до складу Росії. А де ступала нога запорожця, там завжди поруч йшов і його ангел-охоронець — козак-характерник.

Характерник не міг померти, не передавши свій Дар Відання (знання) хоча б одному наступникові. Так ці знання і збереглися до наших днів.



Вважається, що звичайні люди використовують свої здібності (потенційні) тільки на три, всього на три відсотки. Зовсім інша справа з характерниками. Їм, наприклад, не важко було "замовити" хорошу погоду на необхідний день. Але їм під силу, якщо образно висловитися, не те, що хмари розігнати — гори можуть звернути! Характерники постійно, з допомогою вчителя, удосконалювалися у своїх здібностях, розвивали їх у собі. Вони жили (і живуть) в єднанні з Природою, вшановували древніх богів Сонця, Води і Землі — Ярила, Перуна, Ладу, пробуджували, розвивали свій Дух, розкривали природні здібності, вчилися розуміти світ і користуватися його силою — на величезних відстанях бачити і відчували, передбачали негаразди і діяли на їх попередження. На Сході такі люди отримували титул Бодхісаттва. В Україні — Крір — володар всього живого, характерник. Цікавою є думка дослідників, звідки ж прийшло в Україну це "мистецтво життя людей знання"? Виявляється, з України, щоб повернутися сюди ж. З часів аріїв поширювалося на Схід і Захід, через Месопотамію, Єгипет, Грецію, Рим, Візантію, повертаючись через мистецтво волхвів і царських скіфів. А потім через характерників Запорізької Січі — до нашого часу. На Січі козаки-характерники не тільки володіли надприродними здібностями, але й бойовими мистецтвами. На сьогоднішній день відомі "Гопак", "Прав", "Спас", "Триглав". Мені, як вікканці, особливо приємно нагадати, що саме слово «Хара» — це одне з багатьох імен Великої Матері Богині, культ якої існував в українців, починаючи ще з часів неоліту, а в часи запорізького козацтва він трансформувався в культ Покрови Божої Матері. Характерник уособлював в собі ідеали честі і слави, суспільної моралі.

Характерниками були такі відомі представники нашої історії, як князь Всеслав Полоцький, князь Віщий Олег, козацькі полководці Северин (Семерій) Наливайко, Петро Сагайдачний, Іван Богун, Максим Кривоніс, Іван Сірко, Іван Золотаренко, Семен Палій, Максим Залізняк та багато інших. Існує легенда, що кошовий Війська Запорозького Низового Іван Сірко заповідав по своїй смерті відрубати і засушити його праву руку і завжди брати її з собою в козацькі походи. Перемога гарантована. Нова легенда стверджує, що і в наш час цю руку шукають «зацікавлені кола». З військових подвигів характерників в давні часи відомі їхні атаки на війська Перського царя Дарія, який мав необережність вторгнутися в наші землі зі своїм величезним військом. П'ятірки оголених по пояс воїнів, стоячи на конях, прорубували проходи крізь тісні ряди персів, розгорталися, прорубувалися знову, скакали в степ, а перси не могли з ними нічого зробити. Це був один із прийомів тиску на ворога, його деморалізації. Серед звичайних запорожців тривав такий кураж і в часи вогнепальної зброї, що несло невиправдані жертви. Існували індивідуальні практики характерників по навіюванню противнику потрібного собі уявлення: ставати невидимими, незрозумілими ворогові. Існує думка, що занепад характерництва був ще одним з чинників занепаду і самого козацтва. До тих пір, поки сильним залишалося характерництво, сильним залишалося і козацтво, бо, за сучасним уявленням, у козаків був надзвичайно сильний зв'язок з потужним егрегором (психофізичним полем), який створювався протягом багатьох тисячоліть нашим народом. Через втрату зв'язку зі своїм егрегором, через вплив чужої, не властивої нашому народу духовності, була втрачена підтримка рідних Богів з сумними наслідками, які з цього випливають. Вважається, що володарями і хранителями знань у Стародавньому світі були волхви, жерці. З прийняттям християнства на Русі почалося масове винищення жерців-волхвів, і вони змушені були піти в підпілля, створивши фактично таємний орден, який проіснував протягом усіх наступних поколінь, часто-густо приймаючи личину або козаків-характерників, або магів-окультистів, або народних цілителів, чаклунів, мольфарів, ворожбитів, віщунів, астрологів, зрештою сьогодні — екстрасенсів, сенситивів. Останні три тисячі років інтелектуальний розвиток нашого народу було ускладнено. Наші землі з усіх боків розривали полчища завойовників, перетворивши в підсумку нашу країну в колонію. Створився і успішно процвітає до сьогоднішнього дня так званий «синдром заробітчанства». З наших земель успішно викачувались і продовжують викачуватися не тільки матеріальні, але й духовні ресурси методом «витоку мізків», методом «вимивання мізків» в інші країни, купуючи їх комфортом, можливостями застосування нашого інтелекту. Кращі інтелектуальні сили і сьогодні залишають країну. Здійснюється політика державного психовампірізму.

Втім, втішним моментом до вищесказаного може служити той факт, що багато видатних людей Еллади й Риму були праукраїнцями — етрусками, пелазгами. Наші землі завжди були перенаселені і звідси постійно било невичерпне джерело міграційних хвиль в результаті чого багато дітей нашої землі несли науку не тільки фізичної тяги до праці, а й науку духовного здоров'я в інші країни і починали займати провідні ролі в державних, наукових, духовних справах США, Європи, Росії, Австралії і навіть Південної Америки.

Повертаючись до теми козака-характерника, необхідно відзначити, що йому завжди був притаманний західний тип мислення — тобто, вільне спілкування із загальним ментальним планом Планети Земля через всі рівні Інформаційних полів. Іншими словами — осяяння. Ми повинні констатувати, що козаки-характерники були причетні до древньої прарелігії наших предків і присвячені в таємні знання про людину та її приховані можливості, про природу і космос. Вони запозичили все це від винищених волхвів.

Про справжніх характерників і за їхнього життя, і після їх відходу ходили різноманітні чутки та легенди. Їх надлюдські здібності дивували навіть бувалих козаків. Прості люди називали їх чарівниками, а попи твердили, що в них вселився біс. Характерники на Січі складали козацьку старшину. Вони були чимось на зразок оберігачів козацької культури, посвячували в козаки, зберігали давні традиції волхвів.



І хоча в той час формально Січ була християнізована, дух там витав з часів більш древніх. Залишалося поклоніння багатовіковому дубу, під яким збиралися запорожці. Характерники, як ніхто інший, знали людські недоліки, серед яких вони виділяли чотири: схильність робити помилки, схильність до обману, недосконалість почуттів, схильність до ілюзій, внаслідок чого ми сприймаємо наше матеріальне тіло за своє "я". Наші сучасники багато знають про Рим та Візантію. Навколо цих держав був штучно створений ореол величі. Левова частка в такому положенні по праву належить церкві. Щоб возвеличити віру Христову і представити світові язичницький світ в сірих барвах примітивізму, робилося все можливе для знищення літописної спадщини як нашого, так і інших європейських народів. Ми ж маємо досить бідну відображену на папері історію. У середовищі волхвів-характерників було багато видатних творчих особистостей. Саме їм ми повинні дякувати за збереження частини нашої історії в билинно-пісенній творчості. Історичні думи і балади сприяли збереженню в народі пам'яті про своє походження. Так передавали наступним поколінням духовний досвід своїх предків — через обряди, звичаї, перекази, казки, пісні тощо. Відлуння давнього світогляду предків потрібно шукати, в першу чергу, у фольклорі нашого народу

Козаки-характерники були обраними воїнами, елітою війська. За звичаєм, навчалися в храмах Світовида і Перуна. Маючи надприродні здібності, могли керувати психікою, тобто впадати в такий психічний стан, який давав можливість робити неймовірні речі. Наприклад, наводити різну ману на ляхів та інших ворогів. Мана. Що це? Це коли в реальному житті люди починають бачити нереальні образи. Наприклад, в історії були зафіксовані такі випадки. Наприклад, женуться ляхи і ніде сховатися, тоді козаки-характерники ставлять серед поля списи по колу і зусиллям волі і духу входять в особливий психоенергетичний стан, коли їх намір стає дійсністю. І ляхи бачать серед поля дубовий гай. Зупиняються і повертаються назад. Це і є Мана. Такі ірраціональні речі не раз рятували козаків від ворогів. Кажуть, після таких зусиль козаки могли три доби поспіль спати, таким чином відновлюючи сили. Хочу сказати, що маг і філософ Піфагор (якого ми згадуємо, коли приходить на розум відомий вислів: «Піфагорові штани на всі сторони рівні» був сином пелазгійки, котра служила в храмі Дельфійського оракула, іншими словами, Піфагора можна в якійсь мірі вважати нашим характерником. Відомо, що Піфогор міг творити чудеса, подібні чудесам Ісуса Христа. Нагадаю випадок, який стався у Піфагора з рибалками. Якось проходячи повз рибалок пригнічених порожніми мережами, Піфагор зауважив їм, що якщо вони закинуть мережі знову, вони (мережі) будуть повні риби. Ті, природно, не повірили йому. Тоді Піфагор запропонував рибалкам поспорити: Їх мережі будуть повні, якщо риболовлі поклянутся викинути назад у море виловлену рибу. Рибалки пішли на суперечку. На цей раз всі мережі рвалися від риби. Але рибу довелося повернути морю назад.

Козак-характерник завжди відрізнявся дивакуватим, упертим характером, був «з родзинкою», захопленим чимось незвичайним (тими ж пошуками скарбів). "Характерниками" в старовину іменували козаків-запорожців, що жили в диких незвіданих краях за дніпровськими порогами. З ними пов'язано безліч таємничих і чудесних історій. Серед них є чимало й таких, в яких йдеться про скарби. Козаки-характерники самі ховали їх (недарма одна з плавневих річок у них називалася Скарбною), самі і вміли знаходити скарби, заховані іншими. Знаходили по вогням, що раптом спалахували перед ними на узбіччях доріг, по туманних клубах над курганами, по зірках, що падали в чорні яри, і ще по безлічі інших прикмет. Козаки-характерники багато вміли: і клади знаходити, і рани заговорювати, і мертвих на ноги ставити, і ядра полами жупанів ловити на льоту, і сухими з води виходити, і в мить ока переноситися з одного краю степу в інший. "Запорожці були лицарями і великими характерниками, — згадували про козаків жителі придніпровських сіл. — Куля їх не брала; на Дніпрі, бувало, простелили повсть і йдуть. Катерина хотіла підвести їх під свою владу, а вони не захотіли. Щоб показати силу, кинули повсть на морі, взяли землю в чоботи, горілки в баклаги — і вирушили до Туреччини. Пливуть собі та співають".

Багато легенд і переказів побутувало в народі про окремих козаків-характерників. Про них чубаті діди розповідали жваво, з подробицями (характерними!), ніби йшлося про їхніх близьких родичів: "На Великому Лузі ще при запорожцях жив химородник Фесько. Його дуже боялися і слухалися козаки. Ось, бувало, лежить чоловік, а він ріже чорну редьку. Як тільки пустить редька білий сік — людині стане погано, як сік почорніє — людина помирає. Він тоді начаклує, що редька вбере в себе сік чорний, а пустить білий — і людина оживає. Серед характерників були ті, які жили більше ста років на світі. Парадоксальний факт: незважаючи на те, що на Січ не допускалися жінки, вони зустрічалися серед військових магів-характерників. У виявленому нещодавно похованні з восьми характерників були дві жінки. Відомо, як козак-характерник Іван Богун провів вночі військо через польський табір і жодна собака не загавкала. Щоб себе захистити, козаки захищали свій табір списами, і противник, приймаючи їх за зарості очерету, проходив мимо. Характерники виготовляли «крики»: брали очерети, занурювали їх у воду і віск, потім кричали на них. Віск запам'ятовував крик. Такі очерети розкидали по степу. Наступаючи на них, ворожий кінь кричав, і козак на вахті чув його.

У козацькій медицині характерниками широко використовувалося лікування землею. Землю загортали в павутину, і вона миттєво зупиняла кровотечу. Але в цьому лікуванні теж були свої секрети. Самолікування загрожує зараженням крові. У колишні часи Дике Поле Січі було під енергетичним захистом порогів Дніпра. Вода, проходячи через пороги, несла потужну енергетику, вона очищала козаків. Тепер ці місця запиті Каховським водосховищем, там стоїть Запорізька атомна електростанція, на Нікопольщині відкритим способом видобуваються марганцеві руди. Земля козацтва перетворилася на зону екологічного лиха. Козацькі медики застосовували фіто- і ароматерапію. Козаки курили лікарські трави в колисках. Наприклад, полин допомагав заспокоїти нерви, покращував гостроту зору. Коли випадала роса, козаки лежали на галявинах, де росли трави. Лікували «водою-залізницею»: брали іржаве залізо, розжарювали його на багатті і опускали у воду. Так виходила вода, яку пили від анемії. Застосовувалося лікування камінням, на них настоювали трави. Використовували і такий рецепт: змішували горілку з порохом і обробляли рани. У козака-характерника завжди з собою були підкова і люлька. Він знав, як розслабляти і качати м'язи за допомогою підкови. «Щоб вилікувати пораненого, його спочатку звільняли від душ убитих».



Збираючи по крупицях відомості про козаків-характерників, ми розчищаємо замулені джерело нашого Духа.

Газета «Магія» (Донецьк) № 34 (513), серпень, 2007.

Источник: http://www.liveinternet.ru/users/princessa_of_ice/post/

Як козаки зупиняли кровотечу

Увійти через uID

Доброго дня всім присутнім! Яка прекрасна пора року осінь, вражає своєю щедрістю і різнобарв'ям. Саме восени ми відзначаємо велике церковне свято – свято Покрови Пресвятої Богородиці. Ще в цей день офіційно в Україні відзначається свято запорозького козацтва. Бо запорозькі козаки особливо шанували Покрову. Богородиця була їхньою заступницею в далеких походах, під її покровом вони не боялися ні розбурханої стихії, ні злих ворожих сил.

Ну що діти, ви готові довести, що ви належите до славного козацького роду? Тоді приготуйтесь, бо вас чекає багато випробувань!


  1. Всі діти діляться на 2 команди
  2. ведучий працює з командами одночасно, спочатку перевіряє завдання тієї команди, яка випередила своїх суперників, а якщо завдання виконане неправильно взагалі, або частково, у бій вступає інша команда.
  3. Задача кожної команди – якомога краще виконати завдання, щоб отримати максимальну кількість підказок-букв (команди виконують однакові завдання, але букви отримують різні. Чим більше команда назбирає букв, тим швидше і якісніше виконає вирішальне завдання в кінці гри).
  4. За правильно виконане завдання у кожному конкурсі передбачена певна кількість букв, але якщо учні не впоралися, або впоралися частково, учитель повинен видати замість букв знак питання. Протягом гри команда може проявити себе творчо і за рішенням учителя обміняти знаки питання на букви.
  • : мудрість наших предків, козацькі прислів'я дивують нас своєю актуальністю і сьогодні.Ця мудрість для нас, як золото, як неоціненний скарб, який ми зобов'язані знати, плекати і примножувати.

Завдання: за 5 хвилин команди повинні пригадати якомога більше прислів'їв, приказок, у яких згадується про козаків.

Легше вовком орати, ніж козаком проти козака воювати.

Ой піч, моя піч, якби я на тобі, а ти на коні славний би тоді козак був би з мене.

Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка.

Козача потилиця панам-ляхам не хилиться.



Терпи, козаче, отаманом будеш.

Козацькому роду, нема переводу.

Як є хліб і вода, козаку не біда.

Кінь, шаблюка, вітер в полі і ніхто не здолає козацької волі!

Козак без волі, як кінь на припоні.



Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.

  • За правильні відповіді І команда отримує такі підказки – букви Д, Ш, а ІІ команда такі – П, К.)

Кажуть, що козаки полюбляли подорожувати. Подорожували вони країною, захищали її від ворога. Та частенько бувало, доводилось їм переправлятись через річку. І зараз ми побачимо, як спритно вміють наші козачата переправлятися через річку. «Кочки»

Ведуча. Чого довго сумувати! Це не діло! Тому козаки вигадували безліч забав, щоб себе розважити. Гарненько повечерявши, збиралися біля вогнища і давай свою силу перевіряти. А визначали, хто сильніший, не в бійці, а у чесному поєдинку… «перетягування каната»

Ведуча. Хто силою мірявся, а хто й швидкістю. Швидкий козак, то велика знахідка у боях з ворогом. Тому показували свою швидкість, розважаючись біля вогнища. Вигадували різні перешкоди, наприклад, «стрибки у мішку»

  • За активнысть І команда отримує такі підказки – букви Й, Т, Л, М, П, Л , а ІІ команда такі – Ж, М, Щ, М, Б, Р.)

Завдання: розгадайте 7 загадок, а відповіді запишіть у стовпчик і прочитайте закодоване слово.

Цих загадок рівно сім,

Їх сумлінно розгадати

Та у стовпчик записати.

З перших літер скласти слово,

Якщо впорались — чудово!

1. Коли все у тебе гарно,

Коли день пройшов не марно,

Наче квітка розквітаєш,

На обличчі її маєш.

Що це? Відповідь проста.

2. В ньому сторінок багато,

Там і будні, там і свята.

Він події позначає,

Історичні дати знає,

Та рахує залюбки

Тижні, місяці, роки.

3. Ось стоїть біленька хата —

Там твої матуся й тато,

Твої сестри та брати

І, звичайно, там є ти.

Ще бабусі, дідусі,

Зібралися геть усі!

Бути в кожного повинна

Дружня та міцна _ _ _ _ _ _!

4. Рідну мову я вивчаю,

З літер вже слова складаю.

Помічниця ось моя —

Букви в ній від А до Я

Стали лагідно в рядки.

Що це, знають малюки?

5. І вареники в сметані,

І крученики духмяні,

Сало, терте з часником,

Борщ червоний з буряком.

Одним словом як назвати,

Щоб гостей почастувати?

6. Вони смачненькі та чорненькі,

У ґрунт попали навесні,

Тепер із них у полі зріють

Яскраві соняхи рясні.

А згодом буде і олія

Прозора, жовта, запашна.

Їх можна з друзями лузати.

Про що ця загадка, хто зна?

7. Цей фахівець нам розказав

Про долі націй та держав,

Де наші пращури жили,

Які в них звичаї були?

Які одежа, посуд, хата,

Та ще цікавого багато.

Розкопки буде він вести,

Щоб нам минуле довести.

  • За правильні відповіді І команда отримує такі підказки – букви Ж, М, а ІІ команда такі – Т, Т.)

Ведуча. У довгій подорожі, після дня важкої дороги, козаки відпочивали. Та який може бути відпочинок на пустий шлунок? Козаки були знатні кулінари. Звісно ж ви чули про славнозвісний козацький куліш. Ось ми зараз і подивимось, чи здатні наші маленькі козачата зварити куліш.

Із переліку продуктів вибрати ті, які необхідні для приготування кулешу

(Молоко, вода, гречка, рис, пшоно, буряк, морква, картопля, сіль, цукор, хрін, перець, гвоздика, тмін, запашне коріння, кориця, зелень, масло, сало, риба, цибуля, часник)

(Нагадаємо рецепт Куліша: Змите пшоно засипати у казан, додати 2-3 кришені картоплини. Варити, щоб розварилися майже повністю. Потім додають сіль, перець, запашне коріння, зелень. Готову страву заправляють салом з цибулею і часником)

  • За правильні відповіді І команда отримує такі підказки – букви З, Н, Ш, а ІІ команда такі – К, З, Ц.)

(За правильні відповіді І команда отримує такі підказки – букви С, В, Б, Д а ІІ команда такі – К, Г, Р, Д.)

  • кожна команда отримує картки, на яких позначені лише голосні звуки, та, додавши отримані протягом випробувань приголосні, відновити частину тексту.

Картка для першої команди

Відповідь: Душу й тіло ми положим за нашу свободу

Картка для другої команди

Відповідь: І покажем, що ми, браття, козацького роду

Ведучий: команди впоралися із завданням чудово, а чи не здається вам, що прочитати козацький заповіт можна лише об'єднавши зусилля обох команд.

Звідки ці слова? Правильно! З гімну України!

Ви впоралися зі своїми випробуваннями дуже добре, трималися впевнено й мали гарний командний дух, як і справжні козаки!

Але ж, яка посвята без справжніх, дорослих козаків. І сьогодні такий козак до нас завітав

Источник: http://rcdtprim.ucoz.ru/load/vikhovna_robota/kozacki_viprobuvannja/